Міжнародна транспортна логістика. Організація зовнішньоекономічних перевезень

Транспорт займає особливе місце в міжнародному товаро­обігу. З одного боку, він є необхідною умовою здійснення між­народного поділу праці, зовнішньоекономічних зв'язків. З другого боку — транспортна індустрія виступає на світових рин­ках експортером своєї продукції — транспортних послуг.

На транспортні послуги, що надаються у сфері ЗЕД, впли­вають всі фактори, що характеризують розвиток ринкової еко­номіки. Насамперед це коливання попиту і пропозиції товарів, цін на нафту, валютного курсу, ступінь втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, стан політичних та економі­чних відносин різних держав тощо.

Транспортна логістика в умовах глобалізації міжнародної економіки набуває першорядного значення.  У межах міжнаціональних логістичних систем різні види транспорту використовуються на основі принципів оптимізації контакт­них графіків, коли при наявності багаторічних стабільних пе­ревезень усі види транспорту, що беруть у них участь, управ­ляються з одного центру.

Транспортна логістика вирішує сьогодні такі завдання:

—  вибір виду транспортних засобів;

—  вибір типу транспортних засобів;

— спільне планування транспортного процесу зі складським і виробничим;

—  спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту (у випадку змішаних перевезень);

—  забезпечення технологічної єдності транспортно-склад­ського процесу;

—  визначення раціональних маршрутів доставки.

При реалізації готової продукції підприємству доводиться вирішувати комплекс питань, пов'язаних з доставкою, і, в першу чергу, вибирати вид транспорту, методи організації перевезень і тип транспортних засобів. При виборі раціональ­них транспортних засобів керуються відповідністю їх типу властивостям вантажів, що перевозяться та іншим критеріям.

Цілям логістики відповідають такі прогресивні способи перевезень, як пакетні, контейнерні, ком­біновані.

Розвиток транспортної логістики має ґрунтуватися на по­єднанні економічних інтересів відправника, транспортного підприємства та одержувача на базі створення комплексних транспортно-технологічних систем, при яких рухомий склад виробників, споживачів і транспортників використовується кооперовано.

Для того щоб реалізувати фундаментальний принцип логістики доставки вантажів "точно в термін", домогтися високої ефективності системи, має бути розроблений і здійснений єдиний техноло­гічний процес усієї виробничо-транспортної системи на основі інтеграції виробництва, транспорту і споживання.

Ідеї логістики використовуються при організації перевезен­ня масових вантажів технологічними маршрутами, у єдиних технологічних процесах транспортних вузлів, залізничних станцій і під'їзних шляхів підприємств при транспортно-екс­педиційному обслуговуванні, організації контейнерних і пакет­них перевезень.

Найбільш ефективно і порівняно просто про­блеми логістики вирішуються під час перевезення масових вантажів: кам'яного вугілля, залізної руди, нафтопродуктів тощо в умовах, коли сформувалися стабільні і потужні ванта­жопотоки між відправниками й одержувачами.

Так, у Канаді і США для руху великовагових потягів масою 10—25 тис. т, що доставляють сировину і паливо споживачам, іноді виділяють­ся спеціалізовані шляхи промислового призначення. На таких лініях не споруджують дорогі станції, не застосовують складні засоби автоматичної сигналізації і блокування. Завантаження і розвантаження таких потягів цілком автоматизується.

Складнішою є структура і функції логістичної сис­теми, коли розподіляються товари широкої номенклатури, призначені для задоволення потреб десятків, а то і сотень спо­живачів.

При доставці такої багатономенклатурної продукціїз'являються додаткові операції: упаковування, пакетизація, контейнеризація, поділ на групи партій вантажів, вибір виду транспорту і типу транспортних засобів, сортування вантажів на шляху проходження тощо.

В окремих випадках на напрям­ках вантажопотоків доводиться створювати великі розподільчі складські бази і вирішувати питання вибору раціональних зон обслуговування споживачів складськими розподільчими цент­рами.

Орієнтована на споживача система логістики — це динамі­чна система оперативного планування транспорту і виробниц­тва. Оперативний цикл планування зазвичай приймається рів­ним одному або двом тижням. Протягом циклу перевіряється декілька завдань щодо задоволення попиту. До основних по­казників завдання відносять:

—  географію перевезення вантажу;

—  вид транспорту (загального користування або експеди­торської організації);

—  термін перевезення з точністю до декількох годин;

—  ранні і пізні терміни передачі вантажу на транспорт;

—  можливі пріоритети;

— умови навантаження і тип транспортних засобів.

При розробці і реалізації оперативного плану намагаються досягти рівномірного завантаження технічних засобів, мінімі­зації транспортних витрат, забезпечення термінів доставки вантажу з точністю до декількох годин. Технологічний процес з виконання замовлення включає такі операції:

— оформлення замовлення, що надійшло на підприємство й уточнення його специфікації;

—  розробка і затвердження плану виконання замовлення;

— детальне логістичне планування видачі продукції підпри­ємством;

—  складське зберігання;

—  облік;

—  комплектація і навантаження вантажів на транспортні засоби;

— транспортування;

— надходження продукції споживачу;

— розвантаження вантажів і розрахунки з постачальником;

—  зворотний інформаційний зв'язок замовника з відправ­ником.

Міжнародні перевезення або міжнародні сполучення — це перевезення вантажів або пасажирів між кількома країнами, особливістю яких є обов'язковий перетин кордону як мінімум хоча б двох суміжних країн. 

Здійснюючи міжнародні транс­портні операції, перевізники надають власникам вантажу транспортні послуги, що є специфічним товаром міжнародної торгівлі. Міжнародні транспортні послуги продаються і купу­ються на міжнародних транспортних ринках.

Вид вантажу. Вантажі, що перевозяться, поділяються на генеральні, масові й особливо режимні.

До генеральних  відносять  різні штучні вантажі (в упаковці чи без неї). За розмірами вони поділяються на звичайні, довгомірні (більше 3 м) і нега­баритні. За масою — легкі й важкі (з масою більше 5 т на одну вантажну одиницю).

До масових відносять вантажі, що мають певну структурну масу, яка перевозиться у великій кількості без упаковки. До них відносять наливні (нафта і нафтопродукти, гази, тваринні й рослинні жири, спирти тощо), навальні (руда, концентрати, добрива тощо), насипні (зерно, цукор-сирець тощо) та деревина.

До особливо режимних відносять вантажі, які зберігають і перевозять при дотриманні спеціальних правил (небезпечні вантажі, ті, що швидко псуються та ін.).

При виборі засобів транспортування треба мати на увазі, що в деяких випадках немає можливості вибору.

Наприклад, вантажі, що швидко псуються, треба перевозити авіатранспортом.

Разом з тим авіаперевезення не допустимі при перевезенні лег­козаймистих і вибухонебезпечних вантажів.

Основну частину перевезень морським транспортом становлять перевезення масових наливних і навальних вантажів (нафти і нафтопро­дуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна тощо).

Морський транспорт широко використовується і для перевезення готової промислової продукції, напівфабрикатів, продоволь­ства, генеральних вантажів.

                                         

                                Товари, що перевозяться основними видами транспорту

Вид транспорту	Товари, що найчастіше перевозяться
Залізничний	Сільгосппродукція, будівельні матеріали, корисні копалини, автомобілі
Водний	Нафта, зерно, будівельні матеріали, металеві руди, кам'яне вугілля
Автомобільний	Одяг, книги, комп'ютери, папір, продукти харчування
Трубопровідний	Нафта, нафтопродукти, природний газ
Повітряний	Продукти харчування, що швидко псуються, продукція точного машинобудування, що дорого коштує

Відстань і маршрут перевезення. Місце відправлення ван­тажу та кінцевий пункт перевезення також визначають при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних пере­везеннях використовують залізничний, трубопровідний, авто­мобільний та авіаційний транспорт, у міжконтинентальних — морський та авіаційний транспорт. 

Фактор часу. Відомо, що найшвидший спосіб доставки вантажу — це авіатранспорт. Однак він дорого коштує. Тому використовується тільки тоді, коли треба доставити вантаж за мінімальний відрізок часу (продукти, що швидко псуються, квіти тощо). 

Вартість перевезень. Звичайно, кожен покупець хотів би, щоб вартість перевезення складала незначний відсоток від вар­тості товару. Однак бувають випадки, коли вибору немає і тре­ба платити за доставку вантажу високу ціну. А коли є вибір, ціна буде нижчою. Наприклад, невеликі й середні за обсягом партії вантажів можна доставляти повітрям і сушею приблиз­но за однаковими цінами.

Безпека перевезення. Крихке й дорогоцінне обладнання краще перевозити повітряним транспортом. Товари, для яких характерний високий ступінь ризику розкрадання (запчасти­ни автомобілів, офісне обладнання, фармацевтичні товари тощо), як правило, доставляються морським транспортом, в основному в контейнерах, хоч це коштує дорожче.

Названі обставини важливо враховувати при виборі виду транспорту. Однак вид транспорту багато в чому залежить від того, що в першу чергу цікавить відправника вантажу.

Якщо його цікавить швидкість доставки вантажу, він вибирає між повітряним і автомобільним транспортом.

Якщо його мета — мінімальні витрати, робиться вибір між водним і трубопровід­ним транспортом.