Митна вартість товару та методи її визначення

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. Вона нараховується митними органами відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф", ставок Митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації, та сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті.

Під час визначення митної вартості і сплати мита іноземну валюту перераховують у валюту України за курсом Національного банку України, який застосовується для розрахунків у зовнішньоекономічних операціях і діє на день подання митної декларації.

У митну вартість включають ціну товару, зазначену в рахунку - фактурі (рахунку-проформі), а також фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури (рахунку-проформи), залежно від умов поставки цих товарів згідно з Правилами ІНКОТЕРМС.

Під фактичними витратами розуміють:

витрати на страхування, навантаження, розвантаження, перевантаження та транспортування товару до пункту перетину митного кордону України;

комісійні та брокерські витрати;

плату за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до цих товарів та інших предметів, яку має сплатити імпортер (експортер) прямо чи побічно як умову їх ввезення (вивезення).

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 № 4495-ІV).

Згідно чинного законодавства передбачено, що митна вартість товарів визначається враховуючи наступні особливості:

- товари ввозяться на митну територію України і декларуються в митному режимі імпорту (ст. 51 Кодексу);

- товари ввозяться на митну територію України і декларуються в інших митних режимах, що передбачають сплату митних платежів (крім транзиту) (ст. 65 Кодексу);

- товари що ввозяться і декларуються в інших митних режимах, які не передбачають сплату митних платежів (ст. 65Кодексу);

- що вивозяться за межі митної території України (ст. 66 Кодексу).

В останніх двох випадках митною вартістю є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі.

В перших двох випадках, тобто для товарів, що ввозяться і декларуються в митному режимі імпорту та інших митних режимах, що передбачають сплату митних платежів, митна вартість товарів визначається із застосуванням одного з шести методів відповідно до глави 9 Кодексу.

Згідно чинного законодавства митна вартість товарів і метод її визначення  заявляються митному органу декларантом або уповноваженою ним особою, визначену ним самостійно або скориговану за результатами контролю, здійсненого митними органами.

Відповідно до Кодексу заявлення митної вартості товарів шляхом подання декларації митної вартості здійснюється виключно у випадках (ч. 5-8 ст. 52 Кодексу):

- якщо до фактурної вартості мають додаватись або відніматись складові митної вартості, та

- якщо покупець та продавець пов’язані між собою,  а також

- за власним бажанням декларанта.

Декларація митної вартості не подається, якщо митна вартість товарів не перевищує 5000 євро.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 

від 21.05.12 № 446 «Про затвердження Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості».

Крім того, до митної вартості товарів не включаються витрати, зазначені в частині одинадцятій ст. 58 Кодексу, якщо вони виділені з ціни товарів.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів згідно зі статтею 54 Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

    1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

    2) другорядні:

    а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

    б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

    в) на основі віднімання вартості;

    г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

    ґ) резервний.

     Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

     Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

    Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

    У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

    При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

    Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

    8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64  Митного Кодексу України.