Пост-аудит. Рекомендації. Права і обов'язки.

На теперішній час найбільш прогресуючим напрямком діяльності митних органів України є проведення документальних перевірок суб’єктів ЗЕД.

 Документальна перевірка – це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних.

 Правовою основою для проведення зазначених перевірок є положення  Митного кодексу України яким передбачена перевірка системи обліку та звітності товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасность, достовірність, і повнота нарахування та сплати податків та зборів саме на етапі після закінчення операцій митного контролю та митного оформлення.

 Зазначена форма митного контролю дозволяє перенести акцент митного контролю на етап «після митного оформлення» тим самим спрощуючи саму процедуру митного оформлення та зменшуючи обсяг митних процедур.

Так званий «митний пост-аудит» запроваджений на виконання Кіотської конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур і на теперішній час є основною формою митного контролю в Європейському співтоваристві.

 Діяльність митних органів України з проведення документальних виїзних перевірок регламентується:

-

Митним кодексом України від 01.06.2012

   

-

Податковим кодексом від 02.12.2010

-

 

-

Порядком проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730

 

 

-

Порядком оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи обліку та звітності товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.03.2006 № 254

Документальні виїзні перевірки можуть проводитись як в плановому так і в позаплановому порядку.

План перевірок складається митними органами на кожний квартал виходячи з результатів аналізу імпортно-експортних операцій, що здійснюється підприємствами.

 У позаплановому порядку перевірки можуть проводитися у разі:

-

прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України;

 

 

-

виявлення фактів, що свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи;

 

 

-

неподання підприємством в установлений строк документів обов’язкової звітності;

 

 

-

подання підприємством скарги на порушення законодавства посадовими особами митних органів під час проведення планової чи позапланової перевірки;

 

 

-

виникнення потреби у перевірці відомостей, що надійшли від особи, яка перебувала у правових відносинах, яка перебувала у правових відносинах з підприємством, якщо підприємство не надасть протягом трьох робочих днів пояснення та документальні підтвердження на письмовий запит митних органів.

Для проведення перевірки посадовій особі митного органу видається спеціальне посвідчення, підписане керівником та скріплене печаткою відповідного митного органу. Про проведення планової перевірки підприємству повідомляється за 10 календарних днів до її початку.

Посадові особи митного органу зобов'язані пред'явити керівникові підприємства, де проводиться перевірка, спеціальне посвідчення та розписатися в журналі реєстрації перевірок.

 Під час проведення перевірок посадові особи митних органів мають право:

-

перевіряти грошові, фінансові і бухгалтерські документи, звіти, контракти, декларації, калькуляції, інші документи, пов'язані з товарами і транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, в тому числі відповідну інформацію, що є в розпорядженні підприємств в електронній формі;

 

 

-

одержувати від посадових осіб та інших працівників підприємств у письмовій формі необхідні пояснення і довідки з питань, що стосуються предмета перевірки;

 

 

-

одержувати довідки та копії документів про фінансово-господарську діяльність, інші відомості, пов'язані з обчисленням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів);

 

 

-

обстежувати виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, якщо це необхідно для з'ясування питань, що стосуються предмета перевірки;

 

 

-

проводити у разі потреби контрольний обмір обсягів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольні запуски сировини і матеріалів у виробництво, контрольний аналіз сировини, матеріалів, готової продукції тощо;

 

 

-

вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств усунення виявлених порушень законодавства з питань митної справи, а також припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами митних органів;

 

 

-

вилучати документи у випадках та в порядку, передбачених законом;

 

 

-

вимагати, якщо це пов'язано з товарами і транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, від керівників підприємств проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей і коштів;

 

 

-

опечатувати у необхідних випадках виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств.

 Посадові особи митних органів зобов'язані:

-

проводити перевірки відповідно до їх програм та робочих планів, затверджених в установленому Держмитслужбою порядку;

 

 

-

додержуватися принципів законності, повноти і об'єктивності перевірки, достовірності та доказовості її результатів;

 

 

-

видавати керівникам підприємств, а в разі потреби іншим посадовим особам примірник акта, що складається за результатами перевірки;

 

 

-

приймати від посадових осіб підприємства заяви, зауваження та письмові пояснення і долучати їх до матеріалів перевірки.

  Посадові особи підприємства, де проводиться перевірка, мають право:

-

подавати посадовим особам митних органів, які проводять перевірку, письмові заяви, зауваження, пояснення з питань, що стосуються перевірки;

 

 

-

відмовлятися від надання пояснень, якщо питання, на які пропонується відповісти, стосуються комерційної таємниці, розголошувати яку посадова особа підприємства не уповноважена;

 

 

-

вимагати у посадових осіб митного органу після закінчення перевірки примірник акта, що складається за результатами перевірки;

 

 

-

подавати письмові зауваження або заперечення до акта перевірки в разі незгоди з викладеними в ньому фактами та обставинами і вимагати розгляду цих зауважень або заперечень посадовими особами митних органів по суті та долучення їх до акта, що складається за результатами перевірки;

 

 

-

оскаржувати в установленому законодавством порядку дії посадових осіб митних органів.

  Рекомендації суб"єтам зовнішньоекомчної діяльності:

В першу чергу варто пам’ятати, що у більшості випадків причиною донарахування митними органами податків є одні й ті ж чинники: недекларування додаткових витрат імпортера при заявленні митної вартості товарів (виплата роялті, витрати на транспорт, страхування тощо), невірне визначення кодів товару та відповідно – нарахування мита за невірними ставками, та ще деякі повторювані майже всіма помилки.

Новий Митний кодекс суттєво розширив права підприємств на самостійне виправлення помилок – наприклад, стало можливим вносити зміни в митну декларацію після завершення митного оформлення, в т. ч. при виявленні незадекларованих товарів, можливість коригування складової роялті в митній вартості без застосування штрафів протягом 180 днів з дня митного оформлення.

Фінансові санкції за порушення митного законодавства є значними.

Якщо Податковий кодекс передбачає штрафи у розмірі 25-50% від суми додатково нарахованих податків (і митні органи також можуть їх застосовувати), то штрафи, передбачені Митним кодексом, значно вищі – наприклад, за незаконне переміщення товарів можна стягнути до 200% вартості товару та конфіскувати його, а за нецільове використання товарів, при ввезенні яких було надано пільги – 300% від несплаченої суми митних платежів.

Тому при чинному регулюванні надзвичайно велику роль відіграє самоперевірка підприємств-учасників ЗЕД: вчасне її проведення може врятувати підприємство від донарахування податків та штрафних санкцій на мільйони, а іноді – й на десятки чи сотні мільйонів гривень, або, принаймні, у разі виявлення ризиків – підготувати обґрунтовану правову позицію.

Під час проведення самоаналізу  рекомендовано платникам податків робити висновки і на перспективу. Дуже часто невдало прописана фраза або формулювання в контракті, чи невдало вибудуваний ланцюг постачань, обрані митні режими, призводять до мільйонних втрат.

У разі, якщо акт за результатами перевірки містить висновки, з якими підприємство не може погодитись, потрібно оскаржувати такі рішення. В цьому аспекті новий Митний кодекс нічого принципово нового не привніс, за винятком уніфікації процедури оскарження результатів пост-аудиту з процедурами, передбаченими Податковим кодексом України.

Оскаржувати грошові зобов’язання, визначені митними органами на підставі сумнівних висновків акту перевірки, потрібно й тому, що аналіз судової практики, яка склалась останнім часом, показує, що суди ставлять під сумнів необґрунтовані висновки, і, відповідно – скасовують прийняті податкові повідомлення-рішення.

Більше того, враховуючи відносну новизну Податкового та Митного кодексів, правозастосовна практика може скластись тільки тоді, коли накопичиться певна кількість судових рішень.