Зовнішньоекономічний договір як основна форма зовнішньоекономічної діяльності
Однією з правових та основних форм, що опосередковує господарські зв’язки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоекономічний договір (контракт).
Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст.1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”).
Згідно з ч.1 ст.б Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”, суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до Закону “ Про зовнішньоекономічну діяльність ” та інших законів України та/або місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та іншими законами України.
Укладання і виконання такого договору з іноземним контрагентом є, як правило, підсумковим результатом конкретної зовнішньоекономічної операції.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.
Організація укладання та виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
Підготовка до укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) складається з трьох етапів:
• вибір ринку та його вивчення;
• вибір контрагента;
• проведення попередніх переговорів.
Вибір ринку та його вивчення залежить від виду господарювання суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та здійснюється за програмою маркетингу. Найважливішими факторами, які вивчаються під час підготовки до здійснення зовнішньоекономічної операції, є політичні та торговельно-економічні відносини з іноземною країною, де може знаходитись потенційний контрагент, ємкість та кон'юнктура товарного ринку; транспортні умови (умови перевезень впливають на ціну товару); умови платежу та кредиту; джерела правового регулювання (міжнародні та національні); специфічні вимоги ринку (особливі вимоги щодо номенклатури, асортименту та якості товару); наявність каналів та специфіка методів збуту.
Вибір контрагента полягає у встановленні юридичного статусу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, його права щодо укладення договорів (контрактів) та визначені межі повноважень.
До умов, що мають бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не домовилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без узгодження яких сторонами договір може вважатися неукладеним або він може бути визнаний недійсним у силу недотримання форми відповідно до чинного законодавства України, відносяться:
1. Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладання.
2. Преамбула.
3. Предмет договору (контракту).
4. Кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
5. Базисні умови постачання товарів (приймання-здачі виконаних робіт або зроблених послуг).
6. Ціна і загальна вартість договору (контракту).
7. Умови платежів.
8. Умови здачі (прийому) товарів (робіт, послуг).
9. Упакування і маркування.
10. Форс-мажорні обставини.
11. Санкції і рекламації.
12. Урегулювання спорів в судовому порядку.
13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові і платіжні реквізити сторін.
Хотілося б також зазначити, що крім розглянутих розділів, за домовленістю сторін у зовнішньоекономічному договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови, такі як гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, умови передачі документації на товар, збереження торгових марок , кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість і порядок внесення змін у договір (контракт) та інші.
Головною метою, яку переслідують контрагенти при формулюванні додаткових умов є забезпечення захисту свого підприємства, дотримання національного законодавства країн контрагентів і інше.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні звернути увагу на необхідність чіткого визначення у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) списку документів, які повинні супроводжувати товар від відправника до місця призначення.
Це стосується як дозвільних документів (ветеринарний, фітосанітарний сертифікати, сертифікати якості тощо), відсутність яких в деяких випадках просто унеможливлюють пропуск товарів через митний кордон України, так і таких документів, як сертифікати про походження товарів, наявність яких безпосереднім чином впливають на величину нараховується мита в країні імпорту.