Специфіка страхування вантажів при експортно-імпортних операціях

Сьогодні при виконанні міжнародних перевезень застосову­ються два види страхування: обов'язкове і добровільне. Метою страхування зовнішньоторговельних вантажів є покриття збит­ків, що можуть виникнути внаслідок часткової втрати, ушко­дження або повної втрати товарів при доставці їх від вантажовід­правника до вантажоодержувача.

Послугами страхування ко­ристуються також і перевізники — для відшкодування втрат через аварії на транспорті. За договором транспортного страху­вання вантажу страхова організація зобов'язується за певну плату (страхову премію) при настанні зазначених у договорі небезпек або випадків, яких зазнає вантаж, відшкодувати стра­хувальнику (власнику вантажу), на користь якого укладений договір, завданий збиток.

Об'єктом транспортного страхування може бути як сам ван­таж, так і майнові інтереси, юридично пов'язані з перевезен­ням вантажу (наприклад, очікуваний прибуток і комісія, фрахт та інші витрати, пов'язані з перевезенням).

Страхувальником може бути власник вантажу, заставоутримувач, перевізник. Страхові компанії здійснюють страхування вантажів, які пе­ревозяться автомобільним, залізничним, річковим, морським, авіаційним транспортом, а також які перебувають у проміжно­му складському зберіганні.

На страхування приймаються ван­тажі будь-якої групи: промислові; продовольчі; твори мистец­тва та антикваріат; вироби з дорогоцінних металів та каменів; грошові знаки та цінні папери тощо.

Договір страхування укладається на основі письмової заяви страхувальника. У заяві мають бути зазначені: інформація про вантаж (вид, вага, число місць, вид пакування), вид транспор­ту, спосіб перевезення (поштучно, у пакетах, у контейнерах), час відправлення вантажу, перевізні документи, страхова сума вантажу, умови страхування.

Правилами транспортного страхування вантажів при міжна­родних перевезеннях передбачається три види умов страхування:

1. "З відповідальністю за всі ризики". Ця умова страхуван­ня є найповнішою. Відшкодуванню підлягають:

—  всі збитки від пошкодження чи повної втрати усього або частини застрахованого вантажу;

— усі необхідні й доцільні витрати на рятування і збережен­ня вантажу та з запобігання подальшим його ушкодженням.

Не відшкодовуються збитки внаслідок:

—  будь-яких воєнних дій чи військових заходів і їх наслід­ків, пошкодження чи знищення мінами, торпедами, бомбами й іншими знаряддями війни; піратських дій, а також унаслі­док страйків, конфіскації, реквізиції, арешту;

—  прямого чи непрямого впливу атомного вибуху, радіоак­тивного зараження, пов'язаного з будь-яким застосуванням атом­ної енергії і використанням матеріалів, що розщеплюються;

—  умислу чи грубої необережності страхувальника чи його представника, а також унаслідок порушення встановлених правил перевезення, пересилання і збереження вантажів;

—  впливу температури, трюмного повітря чи особливих і природних властивостей вантажу, включаючи усушку;

— упакування вантажів з порушенням стандартів і відправ­лення вантажів в ушкодженому стані;

— пожежі чи вибуху внаслідок навантаження з відома стра­хувальника чи його представника, але без відома страховика самозаймистих і вибухонебезпечних речовин і предметів;

—  нестачі вантажу при цілісності зовнішнього упакування;

— ушкодження вантажу хробаками, гризунами, комахами. Страхування від цих ризиків здійснюється окремо шляхом

сплати додаткового внеску.

Збитки за загальною аварією — збитки, понесені внаслідок зроблених навмисних, доцільних і надзвичайних витрат з ме­тою рятування судна, фрахту і вантажів, що перевозяться на судні, від загальної для них небезпеки. Навмисні витрати — це витрати не випадкові, а обґрунтовані свідомими діями капі­тана чи інших відповідальних осіб. Під розумними витратами розуміють навмисні витрати, виправдані обставинами, що скла­лися. Надзвичайними витратами вважаються витрати, не по­в'язані з експлуатаційними витратами перевізника за догово­ром перевезення. Навмисні, доцільні і надзвичайні збитки мають випливати з інтересів порятунку всього морського під­приємства (судно, фрахт і вантаж) від небезпеки, що йому за­грожує.

До загальної аварії належать:

—  збитки, спричинені викиданням за борт вантажу або об­ладнання судна, а також збитки від пошкодження судна або вантажу під час вжиття заходів загального рятування, зокре­ма внаслідок проникнення води в трюми через відкриті для викидання вантажу люки або інші зроблені для цього отвори;

—  збитки, заподіяні судну або вантажу під час гасіння по­жежі на судні, включаючи збитки від здійсненого з цією ме­тою затоплення судна, що загорілося;

— збитки, заподіяні навмисною посадкою судна на мілину і зняттям такого судна з мілини;

—  збитки від пошкодження двигунів, інших машин або котлів судна, що знаходиться на мілині, заподіяні намаганням зняти судно з мілини;

—  надзвичайні витрати, пов'язані з перевантаженням ван­тажу, палива або предметів постачання із судна в ліхтери, звужуються збитки від ушкодження чи повної втрати усього чи частини вантажу, а за другою — лише збитки від повної втрати усього чи частини вантажу. Страхова компанія відшкодовує:

— збитки від повної втрати усього чи частини вантажу, за­подіяні пожежею, блискавкою, бурею, вихром або іншими сти­хійними лихами, загибеллю чи зіткненням потягів, суден, літаків та інших перевізних засобів, посадкою судна на міли­ну, провалом мостів, вибухом, ушкодженням судна льодом, підмоченням забортною водою, аварією при навантаженні, укладанні, вивантаженні і прийомі судном палива, а також внаслідок заходів, вжитих для рятування або для гасіння.

— збитки внаслідок пропажі транспортного засобу безвісти;

—  усі необхідні і доцільно зроблені витрати з рятування і збереження вантажу, а також із запобігання подальших його ушкоджень.

Пред'являючи вимогу страхового відшкодування, страху­вальник зобов'язаний документально довести свій інтерес у застрахованому вантажі (майні), наявність страхового випад­ку, розмір своїх претензій відповідно до збитків. Заявляючи претензію, страхувальник повинен представити в страхову компанію (агентство) комплект претензійних документів:

—  оригінал страхового поліса;

—  оригінал коносамента, чартеру або накладної;

— інвойс(рахунок-фактуру);

— документи, що підтверджують наявність страхового ви­падку: аварійний сертифікат, акт повідомлення, акт експерти­зи, морський протест, виписку із суднового журналу з обов'яз­ковою вказівкою причини страхового випадку;

— розрахунок збитку, документально обґрунтований акта­ми експертизи.

Страхувальнику необхідно чітко дотримуватись терміну пред'явлення претензії і документів, що додаються до нього. При втраті вантажу страховий поліс має бути поданий пере­візнику не пізніше трьох днів із дня вивантаження вантажу з транспортного засобу. Огляд вантажу аварійним комісаром має бути проведений протягом десяти днів із моменту вивантажен­ня вантажу. При проведенні зовнішньоторговельних операцій термін пред'явлення претензій складає: 1 рік — при експорт­них постачаннях, 6 місяців — при імпортних постачаннях із моменту встановлення страхового випадку.