16 моментів, які варто знати про податковий компроміс
Пропонуємо вашій увазі огляд норм і правил застосування податкового компромісу, які впроваджені в податкове законодавство (ПКУ) Законом України від 25.12.2014 р. № 63-VIII (далі —Закон № 63).
1. Закон № 63 набрав чинності 17 січня 2015 року. Із цієї дати рахуються всі передбачені для податкового кодексу процесуальні строки.
2. Податковий компроміс звільняє платників податків та їхніх посадових осіб від ЮРИДИЧНОЇ відповідальності, тобто і від кримінальної (що цікаво для директорів таких платників). Якщо механізм компромісу буде використано платником, його незаконні старі діяння не вважатимуться умисним ухиленням від сплати податків — у ст. 212 ККУ додано окреме правило, згідно з яким діяння не вважаються умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), якщо платник податків досяг податкового компромісу відповідно до підрозділу 9–2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ. Схожі норми додали й у інші процесуальні документи, у тому числі щодо адміністративного судочинства. Також це саме сказано в самому Законі (п.10).
3. Компроміс стосується тільки податку на прибуток і ПДВ та поширюється лише на звітні податкові періоди до 1 квітня 2014 року, але із урахуванням установлених ПКУ строків позовної давності (зі ст.102 ПКУ). Тобто про давніші ніж за 3 попередні роки огріхи зізнаватися не варто. Утім залишаються ризики — до попередніх періодів можуть бути застосовані механізми тиску через недолугість норм кримінального-процесуального права.
Податковий компроміс можливий незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів за такі «звільнені» періоди, чи ні.
4. Платники подають уточнюючі розрахунки, у яких показують завищені витрати для прибутку або завищений податковий кредит із ПДВ. А якщо занижено доходи та суму зобов'язань? Про це нічого не сказано. Також наразі не зрозуміло, чи такий уточнюючий розрахунок (УР) матиме окрему форму. Вона ніби й передбачена, але Закон мовить, що можна поки що користуватися старою формою уточнюючих розрахунків для відповідних податків.
І не плутайте процедуру податкового компромісу та процедуру виправлення помилок зі ст. 50 ПКУ — вони різні.
Під час складання уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань для застосування податкового компромісу не враховуються суми коригувань податкового кредиту із ПДВ та/або витрат для прибутку, відображені в уточнюючих розрахунках, які одночасно відповідають таким умовам:
1) подані в порядку, установленому ст. 50 ПКУ, після 1 квітня 2014 року;
2) уточнюють показники податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, що передували 1 квітню 2014 року;
3) за результатами подання таких уточнюючих розрахунків було зменшено податкове зобов’язання (збільшено від’ємне значення) із податку на прибуток або податку на додану вартість за такі звітні (податкові) періоди.
5. Разом із уточнюючими розрахунками слід надати описи всіх господарських операцій, за якими надано коригування, — тобто про свої «гріхи» доведеться надати письмові пояснення-описи, очевидно, із зазначенням контрагентів, сум, змісту операцій тощо.
6. Закон не припускає, щоб за результатами застосування податкового компромісу збільшилися суми переплати в бюджет. Тому на це можна навіть не розраховувати. Не вийде включити в спец-УР і суми, які раніше вже були засвічені в уточнюючих розрахунках як виправлення помилок за класичними правилами (зі ст. 50 ПКУ);
7. Із суми заниженого податкового зобов'язання платник має перерахувати до бюджету тільки 5%. Решта 95% вважаються погашеними, а штрафи і пеня за ними не нараховуються.
8. Процедура досягнення податкового компромісу триває не більше 70 календарних днів із моменту подання УР. Що це означає, зрозуміти досить важко. Можливо, протягом цього строку потрібно закрити всі зобов’язання щодо сплати 5%-ї плати.
9. Компроміс не виключає проведення перевірки. Рішення про її необхідність фіскальні органи мають прийняти протягом 10 календарних днів із моменту подання УР. Якщо ж повідомлять про непроведення перевірки — сума зобов'язань вважається узгодженою. Якщо виявлять порушення, за додатково виявленими сумами доведеться сплатити ті самі 5%.
Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат та/або суми завищення податкового кредиту із ПДВ, у межах процедури досягнення податкового компромісу.
Після використання механізму компромісу перевірки щодо прибутку та ПДВ за уточненими операціями в наступних періодах проводитися вже не можуть.
10. Уточнення зобов'язань платникам теоретично не має впливати на розмір податкових зобов'язань його контрагентів. Але Закон усе ж не виключає можливості проведення їх перевірки у загальній процедурі із відповідними наслідками.
11. Розрахуватися із бюджетом слід протягом 10 календарних днів із дня узгодження зобов'язань. Таким днем узгодження є день отримання повідомлення, довідки чи повідомлення-рішення від фіскальних органів.
12. Платникам краще не оскаржувати рішення Податкової, яким би воно не було. Таке оскарження призведе до припинення дії податкового компромісу. Уявіть, що ви вже все про себе розповіли, але податковий компроміс для вас не почав діяти...
13. Претенденти на компроміс матимуть можливість скористатися цим механізмом і щодо оскаржуваних ними повідомлень-рішень за ті старі періоди. Для цього потрібно подати заяву до фіскального органу. День її подання стане днем узгодження податкових зобов'язань. Несплата 5% у строк призведе до того, що сума вважатиметься неузгодженою.
14. Компроміс вважається досягнутим після сплати зобов'язань до бюджету. Опісля — їх уже не зміниш і не оскаржиш.
15. Уточнюючий розрахунок для використання компромісу можна подати потягом 90 днів із моменту набрання чинності Законом.
16. До затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ з поясненням мотивів його подання для застосування податкового компромісу та з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.